Опис досвіду роботи

 «Формування історичних компетентностей учнів у процесі ігрової діяльності»

У грі немає людей
серйозніших, ніж малі діти.
В.О. Сухомлинський 

Мотивація вибору теми. Сьогодення потребує від людини не тільки певної суми знань, умінь та навичок, а, що найважливіше, вміння самостійно здобувати й використовувати на практиці нові знання, вміння співпрацювати, спілкуватися, адаптуватися до нових обставин, знаходити шляхи вирішення життєвих проблем. Тобто, основною метою стає максимальний розвиток компетентності щодо саморегуляції, самоосвіти та самовдосконалення й виховання відчуття постійної потреби до цього. Звичайно, досягти цієї мети шляхом використання лише традиційних форм та методів організації навчальної діяльності неможливо. Вирішенню цієї проблеми значною мірою сприяє впровадження у навчально – виховний процес активних методів навчання, серед яких провідну роль відіграють навчальні ігри, які дають учням змогу формувати знання шляхом інтенсивної самостійної пізнавальної діяльності й, разом з тим, сприяють розвитку індивідуальних творчих здібностей.

На даному етапі працюю над проблемою: «Формування історичних компетентностей учнів у процесі ігрової діяльності»

Цілі: викликати інтерес до вивчення історії, шляхом застосування ігрових методів навчання, використовувати інноваційні технології, як засіб інтенсифікації навчальної діяльності учнів; підвищувати професійну компетентність. 

Завдання: 

• Застосовувати інноваційні технології у навчанні, створювати власні презентації, завдання до уроків та залучати до цього учнів; 
• використовувати мультимедійну дошку; 
• впроваджувати на уроках ігрові елементи, як засіб вивчення навчального матеріалу; 
• брати участь у професійних семінарах, тренінгах; 
• друкуватися в районній та педагогічній пресі; 
• проводити майстер-класи на базі своєї школи та в школах району. 

Сьогодні перед вчителем історії стоїть завдання: зробити урок цікавим, таким, щоб він розкривав творчий потенціал кожної дитини, сприяв розширенню світогляду, забезпечував взаємозв’язок з іншими предметами та був пов’язаний з дійсністю.

Для цього вчитель повинен знайти нестандартні шляхи вивчення курсів історії.

Ігрові методи навчання емоційно урізноманітнюють урок, активізують діяльність учнів, підвищують рівень сприйняття. В практиці роботи застосовуються історичні вікторини, брейн-ринги, КВК, «Що? Де? Коли?» тощо.

Використання гри в процесі навчання активізує навіть пасивних учнів. Гра – це можливість перевірки вивчених тем, а також усвідомленість і мобільність (вміння застосування учнем певних знань). Однозначно, що комп’ютер на уроці допомагає створити високий рівень особистої зацікавленості учнів за допомогою інформації на екрані. Залучаю учнів до створення власних презентацій – це розширює світогляд учня, стимулює його до пошуку інформації в Інтернеті. Створення власних тематичних презентацій, як правило, відбувається в 10-11 класах, в класах середньої ланки використовую мультимедійну дошку. Учні зацікавлені в нестандартних уроках з використаннях ігор, які поділяю на ігри змагання, сюжетно-рольові; театралізовані; оперативні; імітаційні.

Навчальні ігри, на відміну від розважальних, мають певні істотні ознаки і стійку структуру, до якої входять такі компоненти: 

ігрова задумка; 

правила гри; 

безпосередньо ігрові дії; 

дидактичні завдання; 

обладнання гри; 

результат гри. 

Цілі навчальних ігор

Навчальна гра дозволяє досягти цілої низки важливих цілей:

1. дидактичних (формування і застосування нових знань, розширення світогляду);

2. розвиваючих (розвиток пам’яті мови, розумових процесів – аналізу, синтезу, співставлення та інших творчих здібностей);

3. виховних (виховання самостійності, колективізму, відповідальності, волі, навичок співробітництва)

Етапи навчальних ігор

Будь-яка навчальна гра включає 4 основні етапи:

1. Підготовчий етап (етап планування).

2. Етап проведення гри (оперативний етап).

3. Етап підсумковий.

4. Етап заключний.

І етап – ПІДГОТОВЧИЙ: 

визначення мети діяльності вчителем; 

встановлення норм, розробка правил; 

формування колективу гравців; 

розподіл функцій та обов’язків 

вибір консультантів, експертів, журі; 

затвердження етапів, кінцевого терміну; 

усвідомлення учнями мети і завдань 

ІІ етап – ПРОВЕДЕННЯ ГРИ: 

видача конкретних завдань гравцям; 

виявлення позицій, дискусія в групі; 

організація та облік змагання; 

корегування відносин учнів під час гри; 

обговорення і оцінювання діяльності кожного гравця 

ІІІ етап – ПІДСУМКОВИЙ: 

повідомлення експертної групи; 

вироблення рішення; 

підбиття підсумків гри; 

оцінювання учасників; 

визначення переможців 

ІV етап – ЗАКЛЮЧНИЙ: 

кількісні та якісні показники; 

ступінь активності; 

рівень діяльності; 

аналіз діяльності кожного учня; 

обговорення та спільне підбиття результатів гри; 

написання статті в газету; 

рекомендації щодо проведення гри 

Під час підготовчого етапу формулюється мета гри, обирається навчальний зміст гри, розробляється її план та сценарій, готується обладнання, проводиться інструктаж, розподіл ролей, консультації. Останнім етапом категорично не можна нехтувати, бо тоді гра перетвориться із навчального засобу в самоціль. На цьому етапі учитель повинен допомогти «гравцям» систематизувати результати гри (чого навчилися?), оцінити процес пізнавальної діяльності. Навчальна гра може тривати від декількох хвилин до цілого уроку і використовуватися на різних його етапах, а також у позакласній роботі.

Гра дає можливість самовизначитись, самореалізуватися, при цьому бути розкутим і впевненим у собі. Різного роду ігри дають змогу розвинути увагу, долають сором’язливість, пасивність.

Серед форм навчальної гри використовую гру-подорож, яка є близькою за змістом до сюжетно-рольової і дає можливість яскраво і захоплено провести мандрівку історією.

Ігри – подорожі в меншій мірі містять елемент змагання, зате вони більш емоційні та романтичні. У грі – подорожі учень відчуває себе головною дійовою особою, відкриває і розвиває свої нахили. Атмосферу подорожі слід організувати так, щоб учень уявив себе у певній ситуації, в певній ролі. Створенню духу епохи сприяють ілюстративні матеріали або малюнки самих учнів на певну краєзнавчу тематику. Такий урок готується заздалегідь: вчитель орієнтує учнів на пошук додаткових джерел знань, активізує художників класу. Все це, а особливо рольові дії дітей, створюють враження подорожі, її зримий образ та слухове сприйняття. Така методика проведення уроку з історичного краєзнавства сприяє кращому запам’ятовуванню, залишає яскраве враження, формує рольову акторську здібність і творчу майстерність. Урізноманітнюють урок навіть окремі елементи гри: вони активізують клас, примушують учнів мислити самостійно і рішуче, щоб не підвести свій ряд або однокласника.

Роботу вчителя прийнято оцінювати за її кінцевим результатом, під яким розуміють, як розвиток творчих можливостей дитини, формування особистості, вироблення її внутрішніх настанов та принципів, власної точки зору, життєвої позиції, і, звичайно, найкращих людських якостей: поваги до інших, чуйності, «почуття ліктя». Гра привчає в цікавій, захопливій, і, водночас, копіткій, напруженій праці здобувати знання, отримувати насолоду від перемог, як власних, так і колективних.

Отже, гра безпосередньо спрямована на результативність навчання і, здебільшого, її досягнення. А завдання вчителя при застосуванні ігор у навчанні полягає у підпорядкуванні гри визначеній дидактичній меті і вміщенні у собі освітніх, розвивальних та виховних орієнтацій. Звичайно, вчитель повинен пам’ятати про урізноманітнення типів уроку, бо якою б захопливою не була гра, який би інтерес не викликала вона у школярів, ігрова діяльність в жодному разі не повинна бути панацеєю навчально – пізнавального та виховного процесу. Гра може дати позитивні результати у разі поєднання з іншими типами уроків: комбінованими, лекційними, дискусійними, семінарськими. Гра – не самоціль, а лише один із засобів у системі формування творчої, допитливої, озброєної знаннями дитини.

В сучасній школі так, як і у всьому світі відбуваються прогресивні зміни. Розширюється предметно – інформаційне середовище: телебачення, відео, комп’ютер значно збільшили потік і розмаїття інформації. Однак, найчастіше всі ці джерела надають матеріал для пасивного сприйняття. Актуальною задачею школи стає надання учням можливостей для активного оволодіння знаннями, розвитку навичок самостійного добору й оцінки отриманої інформації. І саме дидактична гра може розвинути подібні навички.

Застосування ігор на уроках:

· по – перше: дає змогу стимулювати як пізнавальну, так і творчу активність учнів;

· по – друге, під час гри між учнями відбувається обмін знаннями і наявними практичним досвідом;

· по – третє, у грі створюється позитивний емоційний настрій учнів, що сприяє більш ефективному вирішенню навчально – виховних завдань;

· по – четверте, за допомогою гри є можливість значно підвищити її значущість і дієвість;

· по – п’яте, рольова гра значною мірою сприяє формуванню моральних відносин, оскільки вона передбачає як особисте, так і групове та колективне обговорення та розв’язання проблеми.

На проведених в ігровій формі уроках найбільш яскраво проявляються моральні якості кожного учня, виявляються особливості стосунків як між членами команд, так між учнями в цілому. Крім того, при використанні навчальних ігор швидко й активно діє зворотній зв’язок «Учитель – учень», який приводить до партнерських стосунків в освіті, які є складовою її гуманізації.

В основі навчання –принципи, якими керуюся у своїй роботі:. 

· намагаюся зробити процес навчання простим і поетапним, що приносило б задоволення для учнів і вчителя і компенсувало в певній мірі вплив негативних психологічних і соціальних чинників;

· сприяю формуванню особистості на основі природних здібностей кожної дитини, щоб у дорослому віці вона могла займатися улюбленою справою;

· головним є не предмет, якому я навчаю, а особистість, яку я фор­мую. Не предмет формує особистість, а вчитель своєю діяльністю, пов'язаною з вивченням предмета;

· активний учень — завтрашній активний член суспільства;

· за можливістю ставлю учнів у ситуації, котрі вимагають виявлення та пояснення роз­біжностей між фактами, що спостерігаються, та наявним знанням;

· допомагаю учням оволодіти найбільш продуктивними методами на­вчально-пізнавальної діяльності, навчаю їх вчитися;

· намагаюсь якомога частіше використовувати питання «чому?», щоб на­вчити мислити, прослідковувати причинно-наслідкові зв'язки;

· пам'ятаю, що насправді знає не той, хто переказує, а той, хто засто­совує на практиці;

· привчаю учнів думати та діяти самостійно. Відходжу від механічних переказів, дослівного відтворення;

· творче мислення розвиваю всебічним аналізом проблем, пізнаваль­ні задачі разом з учнями розв'язуємо кількома способами, практикую творчі завдання;

· слід­кую за способом та формою висловлення думки учнів;

· намагаюсь частіше показувати учням перспективи їх навчання;

· використовую схеми, плани, таблиці, щоб забезпечити засвоєння системи знань;

· працюємо над встановленням логічних зв'язків, прослідковуємо головну думку;

· у процесі навчання намагаюсь враховувати індивідуальні особливос­ті кожного учня, об'єднувати в диференційовані підгрупи учнів з одна­ковим рівнем;

· вважаю необхідним вивчення і врахування життєвого досвіду учнів, їх інтересів;

· намагаюсь вчасно реагувати на останні наукові досягнення із свого пред­мета;

· заохочую дослідницьку роботу школярів;

· даючи завдання на випередження, враховую рівень знань, умінь та навичок учнів ( один може знайти інформацію в підручнику чи за допомогою додаткової літератури, а другий цю ж інформацію знайде в Інтернет джерелах і вже зможе проаналізувати та зробити висновки);

· якщо учень має власну думку аргументовано її доводить та відстоює, я її поважаю, навіть якщо вона не збігається з моїм баченням;

· завжди бачу в учнях особистості, шаную їх думки, почуття, право на свободу вибору, визначаю їхню неповторність, право на співтворчість;

· на прикладі суспільного, історичного розвитку, наведення прикладів, працюю над доведенням необхідність наукових знань, які вивчаються в школі. Навчаю так, щоб учень розумів, що навчання є для нього життєвою необхідністю;

· пояснюю школярам, що кожна людина знайде своє місце в житті, якщо навчиться всьому, що необхідно для реалізації її життєвих пла­нів.

Науковим підґрунтям моєї педагогічної діяльності є концепції, дослідження, а також досвід:

· у галузі особистісно-орієнтованого навчання – Ш.Амонашвілі, К.Баханова, І.Якиманської, С. Подмазіна;

· принципів виховуючого навчання – Е.М. Ільїна, В.О.Сухомлинського;

· засад чіткої організації навчального процесу – В.Ф. Шаталова. 

За визначенням сучасних методистів, суть інтерактивного навчання полягає у тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної та активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове,навчання у співпраці), де і учень, і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання, розуміють, що вони роблять.

Предмет історія вимагає не тільки роботи на уроках, а й у позаурочний час. Позакласна робота має більший виховний вплив ніж уроки. Кожного року проводжу тематичні тижні з історії. Практикую проведення брейн-рингів, КВК, турнірів . Із задоволенням змагаються 9 клас з 11 чи 10, відгадують головоломки учні 5-8 класів. Результатом моєї педагогічної діяльності є стійке зростання зацікавленості учнів історичними процесами як у світі, так і в Україні. 

Учні беруть участь в конкурсах різних рівнів, на яких посідають призові місця. Завжди беруть участь в олімпіадах шкільних, районних. За звітний період учні, з якими я працювала, на районних олімпіадах посідали призові місця. Мої учні є активними учасниками виховних заходів історичного спрямування, а також беруть участь у історичних турнірах, є членами гуртка «Музеєзнавство та екскурсійна справа», працюють в історичній секції МАН. Маючи ще зовсім невеликий педагогічний досвід, я впевнено підкреслюю: найвище щастя для вчителя знати, що вихованці продовжили його справу і досягли вищих вершин, ніж сам наставник, адже не так важливо вчити дітей, як важливо створити експозицію, в якій дитина просто могла б учитися сама й робила б це із задоволенням. 

Література

1. Гісем О., Мартинюк О. Інтелектуальні змагання школярів. З досвіду проведення учнівських олімпіад з історії // Історія України. – 2003. – № 4. – с 10 – 14.

2. Гісем О., Мартинюк О. Історія України в кросвордах. 10 клас. // Історія України. – 2004. – № 19 (додаток).

3. Гребенюк О. Технологія проведення історичної дискусії на уроках. // Історія України. – 2002. – № 37. – с. 13 – 14.

4. Дмитраш С. Гра як функція культури // Історія України. – 2000. – № 19. –

с. 8 – 9.

5. Журба О. Історичний калейдоскоп для учнів 7-х класів. // Історія в школі. 2003. – № 5 – 6. с. 41 – 42.

6. Ігнатюк О. Рольова гра як метод соціалізації учнів // Історія в школі. – 2003. – № 3. – с. 46 – 49.

7. Кожем’яка О. Навчатися і творити граючи: Розвиток творчих здібностей учнів на уроках історії засобами гри. // Історія України. – 2002. – № 19,

№ 11, № 15.

8. Коляда І. Методика організації та проведення уроку – історичні дебати на тему „ Переяславська Рада” 1654 року: „пропащий час” чи „споконвічна мрія українського народу?” // Історія в школі. – 2004. – № 1. – с. 23 – 27.

9. Коляда І., Мельничук І. Нові технології організації дискусії на уроках історії України // Історія в школі. – 2003. – № 11 – 12. – с. 34 – 38.

10. Мала Л. Історичні турніри як одна із форм позакласної роботи (сценарій конкурсу – змагання „Історик – ерудит”. // Історія в школах України. – 2004. № 5. – с. 43 – 44.

11. Машіка В. Історичний брейн – ринг у запитаннях і відповідях. // Історія України. – 2002. – № 44. Історія України. – 2003. – № 4. – с. 15 – 16.

12. Методичні розробки вчителів історії (Дискусійний клуб). // Історія України. 2001. – № 29. – 30. с. 19 – 20.

13. Мороз П. Історія стародавнього світу у кросвордах і чайнвордах (Дидактичні ігри для 6 класу). // Історія в школах України. – 2004. – № 5. – с. 24 – 26.

14. Салата О. Від подиву – до мислення // Ігрова технологія моделювання як метод інтеграції знань учнів. // Історія в школах України. – 2004. – № 8 – 6. с. 31 – 33.

15. Хомич В. Групові форми роботи на уроках історії (Методичні рекомендації).// Історія України. – 2000. – № 39. с. 10-12.

16. Шамрай О. Українські землі у ІІ половині ХVІІ ст.: Урок КВК у 8 класі.// Історія України. – 2003. – № 6. с.12-13.

17. Шамрай О. Рольова гра „Переяславська Рада”.// Історія України. – 2003. – № 6. – с.13.

18. Шимановський М. Рольова гра у викладанні історії.// Історія України. – 1999. – № 34. – с. 10-11